gov.ua

Державні соціальні допомоги та компенсації постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи

Законодавча база

Умови та порядок надання соціальної підтримки “чорнобильцям” визначені Порядком використання коштів Державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936.

Види допомог

У Кіровоградській області чисельність постраждалого населення внаслідок Чорнобильської катастрофи становить 7 541 особа. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області забезпечено надання таких видів допомог:

1. Щорічна допомога на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалих за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році. Розмір допомоги становить від 120 грн до 75 грн в залежності від категорії.

2. Компенсація за пільгове забезпечення продуктами харчування громадянами, що належать до 1 та 2 категорії осіб, постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Розмір допомоги становить: для громадян, віднесених до 1 категорії, – 502 грн, 2 категорії – 251 грн.

3. Оплата особам, постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, додаткової відпустки громадянам строком 14 робочих днів (16 календарних днів).

4. Щомісячна грошова компенсація до досягнення повноліття на дітей, які навчаються у загальноосвітніх навчальних закладах, професійно-технічних навчальних закладах, коледжах та технікумах (училищах), розташованих на територіях радіоактивного забруднення, а також дітей з інвалідністю, пов’язаною з наслідками Чорнобильської катастрофи, і не харчуються в їдальнях зазначених навчальних закладів, а також за всі дні, коли перелічені особи з поважних причин не відвідували ці заклади. Розмір компенсації становить: для дітей від 6 до 10 років – 360 грн, від 11 до 14 років – 380 грн, від 15 до 18 років – 380 грн.

Куди звернутися за призначенням допомоги?

Для призначення допомоги можна звернутися:

особисто ‒ до сервісних центрів обслуговування громадян Пенсійного фонду України, ЦНАПів, через уповноважених осіб виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідної територіальної громади;

дистанційно ‒ через Портал.ДіЯ, вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або мобільний застосунок “Пенсійний фонд”.

Олена МИХАЛЬЧЕНКО,

заступник начальника управління ‒ начальник відділу

контролю за правильністю надання державних
соціальних допомог управління субсидій, пільг та

державних соціальних допомог

Головного управління Пенсійного фонду України

в Кіровоградській області

У березні проведено перерахунок житлової субсидії у разі зміни доходів домогосподарств

Головне управління інформує, що відповідний перерахунок проведено для 7715 домогосподарства або 17,18 % від загальної кількості домогосподарств, які були відібрані для проведення перерахунку в Кіровоградській області.

Для решти домогосподарств розмір раніше призначеної / перерахованої житлової субсидії не змінився.

Підстава для проведення “березневого перерахунку” житлової субсидії

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2023 року № 601 внесено зміни до пункту 92 Положення про порядок призначення житлової субсидії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848, щодо проведення перерахунків житлової субсидії у межах установленого строку її призначення без звернення громадян у разі зміни доходів.

Новизна:

визначено перелік виплат, що враховуються (аліменти та грошове забезпечення військовослужбовців) або не враховуються (субсидія на найм житла) під час обчислення середньомісячного доходу домогосподарств.

Як часто проводиться такий вид перерахунку житлової субсидії?

Органи Пенсійного фонду України проводять такий перерахунок двічі на рік (у березні на березень‒квітень та / або серпні на серпень‒вересень у разі зменшення або збільшення середньомісячного сукупного доходу домогосподарства на понад 50 %).

19 березня 2026 року після отримання інформації щодо доходів членів домогосподарства за ІІІ і ІV квартали 2025 року було проведено перерахунок житлової субсидії на березень-квітень.

Отже, при проведенні перерахунку за березень 2026 року для розрахунку розміру житлової субсидії враховано доходи членів домогосподарства, з урахуванням яких було розраховано житлову субсидію, за ІІІ і ІV квартали 2025 року. Зміна доходів змінює розмір розрахованої житлової субсидії з 1 березня 2026 року (зменшує або збільшує).

Олена Михальченко,

заступник начальника управління ‒ начальник відділу контролю за правильністю надання державних соціальних допомог управління субсидій, пільг та державних соціальних допомог Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

Дитина «принесла» з садка чи школи стереотипи: що робити?

Ще вчора ваша дитина не думала, що «дівчатка нічого не тямлять у математиці» і не казала «Помилятися — це погано!», а сьогодні «принесла» з садка чи школи такі стереотипи. Іноді вони можуть бути допомагати нам почуватися безпечніше в нових ситуаціях. Стереотипи дозволяють швидше адаптуватися і витрачати менше часу, коли ми стикаємося з чимось новим для нас або маловивченим. Наприклад, коли у нас є набір стереотипних уявлень про якусь країну і її жителів, то їдучи туди вперше, ми менше тривожимося, ніж якби не мали жодної інформації. Проте тут наш мозок грає з нами в невтішну гру: щоб зекономити час і зусилля на пізнання/аналіз ситуації чи людини, ми користуємося готовими стереотипами, які передаються через телебачення, школу, сім’ю. Та хіба світ не заслуговує на те, щоб ми відкривали його по-справжньому, а не крізь призму чужих «ярличків» і узагальнень?

Запитайте: «А чи всі такі?»

Стереотипи узагальнюють і звучать як «усі такі» або «всі так роблять». Наприклад, «Усі жінки погано водять авто», «Усі чоловіки хочуть мати керівні посади», «Усі білявки дурні», а «Усі роми — злодюги» тощо. Вони стосуються певних категорій людей і не пропонують осмислювати ситуації критично, натомість пропонують нашому мозку готову відповідь.

На практиці це відбувається десь так. Приходить дитина і каже: «Мамо, Коля сказав, що всі дівчатка дурні і нічого не тямлять у фізиці».

Провідна діяльність дитини — гра, а інформація краще запам’ятовується у формі історій в активному діалозі, тому найкраще почати розмову з питання дитині: «А як ти думаєш, чи всі дівчата справді дурні? Чи всі дівчатка нічого не тямлять у фізиці?». Цим ви покажете, що:

1) ця тема не дурниця, а емоції дитини вас по-справжньому турбують;

2) думка дитини, навіть маленької, вам важлива і цінна;

3) ви готові розмовляти і пояснювати, а не критикувати;

4) можливо, Коля був неправий, коли так сказав, але я як мама готова це обговорити разом із тобою;

5) дитина може звертатися до вас з різними питаннями, і ви разом спробуєте пошукати відповіді;

6) мама не тиснутиме авторитетом, а намагатиметься пояснити зрозумілими словами і прикладами.

Найпевніше, дитина розгубиться і скаже «Я не знаю…», але може прозвучати і відповідь «так» або «ні». Це й буде відправною точкою для розвінчування стереотипу.

Розповідайте історії, які спростовують стереотип

Діти запам’ятовують історії, бо в них є динаміка і близькі, зрозумілі для дитини герої чи приклади. Неважливо, чи це будуть правдиві історії про реальних людей, чи ви їх щойно вигадали про уявних осіб. Намагайтеся вкласти в них думку-антипод, яка має запам’ятатися дитині. Наприклад, історія науковиці Марії Склодовської-Кюрі закарбується в пам’яті дитини з більшою імовірністю, ніж повчання. Адаптуйте історію до віку дитини, її вподобань — так вона по-справжньому зацікавить і буде актуальною для сина/доньки.

Важливу роль у формуванні життєвих переконань відіграє мистецтво. Зокрема, казки, що їх ми читаємо нашим дітям, передають їм моделі мислення й поведінки. Наприклад, казка про Попелюшку може сформувати думку, що слід постійно чекати спеціальних обставин, чудес і людей замість активно вирішувати проблемні ситуації. Якщо казка улюблена, то Ви читали її дитині багато разів. Це були перші тексти у її житті, тому дитина вбирала їх, мов губка, звичайно, ще не вміючи критично осмислити й фільтрувати почуте. Тому коли здається, що це лише казки, згадайте, що вони чудово запам’ятовуються, а вчинки героїв дитина може несвідомо відтворювати все життя.

Тому до вибору перших книжок варто ставитися особливо відповідально: що я через книжки хочу передати дитині, які життєві установки, переконання, цінності? Такі питання зорієнтують вас у виборі не лише книжок, а й мультфільмів.

Книжки в допомогу:

1.            «Дітям про важливе. Про Діму та інших. Як говорити про складні теми» Наталії Реміш.

2.            «Розмови з дітьми про складні теми» Майкла Паркера.

3.            «У пошуках гендерного виховання».

4.            «Справжня дівчинка. Книга про тебе» Лєни Клімової.

5.            «Це зробила вона».

6.            «Майя та її мами» Лариси Денисенко.

*Матеріали взято із сайту Гендер в деталях https://genderindetail.org.ua/

Дитина «принесла» з садка чи школи стереотипи: що робити?

Ще вчора ваша дитина не думала, що «дівчатка нічого не тямлять у математиці» і не казала «Помилятися — це погано!», а сьогодні «принесла» з садка чи школи такі стереотипи. Іноді вони можуть бути допомагати нам почуватися безпечніше в нових ситуаціях. Стереотипи дозволяють швидше адаптуватися і витрачати менше часу, коли ми стикаємося з чимось новим для нас або маловивченим. Наприклад, коли у нас є набір стереотипних уявлень про якусь країну і її жителів, то їдучи туди вперше, ми менше тривожимося, ніж якби не мали жодної інформації. Проте тут наш мозок грає з нами в невтішну гру: щоб зекономити час і зусилля на пізнання/аналіз ситуації чи людини, ми користуємося готовими стереотипами, які передаються через телебачення, школу, сім’ю. Та хіба світ не заслуговує на те, щоб ми відкривали його по-справжньому, а не крізь призму чужих «ярличків» і узагальнень?

Запитайте: «А чи всі такі?»

Стереотипи узагальнюють і звучать як «усі такі» або «всі так роблять». Наприклад, «Усі жінки погано водять авто», «Усі чоловіки хочуть мати керівні посади», «Усі білявки дурні», а «Усі роми — злодюги» тощо. Вони стосуються певних категорій людей і не пропонують осмислювати ситуації критично, натомість пропонують нашому мозку готову відповідь.

На практиці це відбувається десь так. Приходить дитина і каже: «Мамо, Коля сказав, що всі дівчатка дурні і нічого не тямлять у фізиці».

Провідна діяльність дитини — гра, а інформація краще запам’ятовується у формі історій в активному діалозі, тому найкраще почати розмову з питання дитині: «А як ти думаєш, чи всі дівчата справді дурні? Чи всі дівчатка нічого не тямлять у фізиці?». Цим ви покажете, що:

1) ця тема не дурниця, а емоції дитини вас по-справжньому турбують;

2) думка дитини, навіть маленької, вам важлива і цінна;

3) ви готові розмовляти і пояснювати, а не критикувати;

4) можливо, Коля був неправий, коли так сказав, але я як мама готова це обговорити разом із тобою;

5) дитина може звертатися до вас з різними питаннями, і ви разом спробуєте пошукати відповіді;

6) мама не тиснутиме авторитетом, а намагатиметься пояснити зрозумілими словами і прикладами.

Найпевніше, дитина розгубиться і скаже «Я не знаю…», але може прозвучати і відповідь «так» або «ні». Це й буде відправною точкою для розвінчування стереотипу.

Розповідайте історії, які спростовують стереотип

Діти запам’ятовують історії, бо в них є динаміка і близькі, зрозумілі для дитини герої чи приклади. Неважливо, чи це будуть правдиві історії про реальних людей, чи ви їх щойно вигадали про уявних осіб. Намагайтеся вкласти в них думку-антипод, яка має запам’ятатися дитині. Наприклад, історія науковиці Марії Склодовської-Кюрі закарбується в пам’яті дитини з більшою імовірністю, ніж повчання. Адаптуйте історію до віку дитини, її вподобань — так вона по-справжньому зацікавить і буде актуальною для сина/доньки.

Важливу роль у формуванні життєвих переконань відіграє мистецтво. Зокрема, казки, що їх ми читаємо нашим дітям, передають їм моделі мислення й поведінки. Наприклад, казка про Попелюшку може сформувати думку, що слід постійно чекати спеціальних обставин, чудес і людей замість активно вирішувати проблемні ситуації. Якщо казка улюблена, то Ви читали її дитині багато разів. Це були перші тексти у її житті, тому дитина вбирала їх, мов губка, звичайно, ще не вміючи критично осмислити й фільтрувати почуте. Тому коли здається, що це лише казки, згадайте, що вони чудово запам’ятовуються, а вчинки героїв дитина може несвідомо відтворювати все життя.

Тому до вибору перших книжок варто ставитися особливо відповідально: що я через книжки хочу передати дитині, які життєві установки, переконання, цінності? Такі питання зорієнтують вас у виборі не лише книжок, а й мультфільмів.

Книжки в допомогу:

1.            «Дітям про важливе. Про Діму та інших. Як говорити про складні теми» Наталії Реміш.

2.            «Розмови з дітьми про складні теми» Майкла Паркера.

3.            «У пошуках гендерного виховання».

4.            «Справжня дівчинка. Книга про тебе» Лєни Клімової.

5.            «Це зробила вона».

6.            «Майя та її мами» Лариси Денисенко.

*Матеріали взято із сайту Гендер в деталях https://genderindetail.org.ua/

Дитина «принесла» з садка чи школи стереотипи: що робити?

Ще вчора ваша дитина не думала, що «дівчатка нічого не тямлять у математиці» і не казала «Помилятися — це погано!», а сьогодні «принесла» з садка чи школи такі стереотипи. Іноді вони можуть бути допомагати нам почуватися безпечніше в нових ситуаціях. Стереотипи дозволяють швидше адаптуватися і витрачати менше часу, коли ми стикаємося з чимось новим для нас або маловивченим. Наприклад, коли у нас є набір стереотипних уявлень про якусь країну і її жителів, то їдучи туди вперше, ми менше тривожимося, ніж якби не мали жодної інформації. Проте тут наш мозок грає з нами в невтішну гру: щоб зекономити час і зусилля на пізнання/аналіз ситуації чи людини, ми користуємося готовими стереотипами, які передаються через телебачення, школу, сім’ю. Та хіба світ не заслуговує на те, щоб ми відкривали його по-справжньому, а не крізь призму чужих «ярличків» і узагальнень?

Запитайте: «А чи всі такі?»

Стереотипи узагальнюють і звучать як «усі такі» або «всі так роблять». Наприклад, «Усі жінки погано водять авто», «Усі чоловіки хочуть мати керівні посади», «Усі білявки дурні», а «Усі роми — злодюги» тощо. Вони стосуються певних категорій людей і не пропонують осмислювати ситуації критично, натомість пропонують нашому мозку готову відповідь.

На практиці це відбувається десь так. Приходить дитина і каже: «Мамо, Коля сказав, що всі дівчатка дурні і нічого не тямлять у фізиці».

Провідна діяльність дитини — гра, а інформація краще запам’ятовується у формі історій в активному діалозі, тому найкраще почати розмову з питання дитині: «А як ти думаєш, чи всі дівчата справді дурні? Чи всі дівчатка нічого не тямлять у фізиці?». Цим ви покажете, що:

1) ця тема не дурниця, а емоції дитини вас по-справжньому турбують;

2) думка дитини, навіть маленької, вам важлива і цінна;

3) ви готові розмовляти і пояснювати, а не критикувати;

4) можливо, Коля був неправий, коли так сказав, але я як мама готова це обговорити разом із тобою;

5) дитина може звертатися до вас з різними питаннями, і ви разом спробуєте пошукати відповіді;

6) мама не тиснутиме авторитетом, а намагатиметься пояснити зрозумілими словами і прикладами.

Найпевніше, дитина розгубиться і скаже «Я не знаю…», але може прозвучати і відповідь «так» або «ні». Це й буде відправною точкою для розвінчування стереотипу.

Розповідайте історії, які спростовують стереотип

Діти запам’ятовують історії, бо в них є динаміка і близькі, зрозумілі для дитини герої чи приклади. Неважливо, чи це будуть правдиві історії про реальних людей, чи ви їх щойно вигадали про уявних осіб. Намагайтеся вкласти в них думку-антипод, яка має запам’ятатися дитині. Наприклад, історія науковиці Марії Склодовської-Кюрі закарбується в пам’яті дитини з більшою імовірністю, ніж повчання. Адаптуйте історію до віку дитини, її вподобань — так вона по-справжньому зацікавить і буде актуальною для сина/доньки.

Важливу роль у формуванні життєвих переконань відіграє мистецтво. Зокрема, казки, що їх ми читаємо нашим дітям, передають їм моделі мислення й поведінки. Наприклад, казка про Попелюшку може сформувати думку, що слід постійно чекати спеціальних обставин, чудес і людей замість активно вирішувати проблемні ситуації. Якщо казка улюблена, то Ви читали її дитині багато разів. Це були перші тексти у її житті, тому дитина вбирала їх, мов губка, звичайно, ще не вміючи критично осмислити й фільтрувати почуте. Тому коли здається, що це лише казки, згадайте, що вони чудово запам’ятовуються, а вчинки героїв дитина може несвідомо відтворювати все життя.

Тому до вибору перших книжок варто ставитися особливо відповідально: що я через книжки хочу передати дитині, які життєві установки, переконання, цінності? Такі питання зорієнтують вас у виборі не лише книжок, а й мультфільмів.

Книжки в допомогу:

1.            «Дітям про важливе. Про Діму та інших. Як говорити про складні теми» Наталії Реміш.

2.            «Розмови з дітьми про складні теми» Майкла Паркера.

3.            «У пошуках гендерного виховання».

4.            «Справжня дівчинка. Книга про тебе» Лєни Клімової.

5.            «Це зробила вона».

6.            «Майя та її мами» Лариси Денисенко.

*Матеріали взято із сайту Гендер в деталях https://genderindetail.org.ua/

© 2026 "Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради". Всі права захищені"
MEMO
Перейти до вмісту