Місяць: Квітень 2026

Ще вчора ваша дитина не думала, що «дівчатка нічого не тямлять у математиці» і не казала «Помилятися — це погано!», а сьогодні «принесла» з садка чи школи такі стереотипи. Іноді вони можуть бути допомагати нам почуватися безпечніше в нових ситуаціях. Стереотипи дозволяють швидше адаптуватися і витрачати менше часу, коли ми стикаємося з чимось новим для нас або маловивченим. Наприклад, коли у нас є набір стереотипних уявлень про якусь країну і її жителів, то їдучи туди вперше, ми менше тривожимося, ніж якби не мали жодної інформації. Проте тут наш мозок грає з нами в невтішну гру: щоб зекономити час і зусилля на пізнання/аналіз ситуації чи людини, ми користуємося готовими стереотипами, які передаються через телебачення, школу, сім’ю. Та хіба світ не заслуговує на те, щоб ми відкривали його по-справжньому, а не крізь призму чужих «ярличків» і узагальнень?

Запитайте: «А чи всі такі?»

Стереотипи узагальнюють і звучать як «усі такі» або «всі так роблять». Наприклад, «Усі жінки погано водять авто», «Усі чоловіки хочуть мати керівні посади», «Усі білявки дурні», а «Усі роми — злодюги» тощо. Вони стосуються певних категорій людей і не пропонують осмислювати ситуації критично, натомість пропонують нашому мозку готову відповідь.

На практиці це відбувається десь так. Приходить дитина і каже: «Мамо, Коля сказав, що всі дівчатка дурні і нічого не тямлять у фізиці».

Провідна діяльність дитини — гра, а інформація краще запам’ятовується у формі історій в активному діалозі, тому найкраще почати розмову з питання дитині: «А як ти думаєш, чи всі дівчата справді дурні? Чи всі дівчатка нічого не тямлять у фізиці?». Цим ви покажете, що:

1) ця тема не дурниця, а емоції дитини вас по-справжньому турбують;

2) думка дитини, навіть маленької, вам важлива і цінна;

3) ви готові розмовляти і пояснювати, а не критикувати;

4) можливо, Коля був неправий, коли так сказав, але я як мама готова це обговорити разом із тобою;

5) дитина може звертатися до вас з різними питаннями, і ви разом спробуєте пошукати відповіді;

6) мама не тиснутиме авторитетом, а намагатиметься пояснити зрозумілими словами і прикладами.

Найпевніше, дитина розгубиться і скаже «Я не знаю…», але може прозвучати і відповідь «так» або «ні». Це й буде відправною точкою для розвінчування стереотипу.

Розповідайте історії, які спростовують стереотип

Діти запам’ятовують історії, бо в них є динаміка і близькі, зрозумілі для дитини герої чи приклади. Неважливо, чи це будуть правдиві історії про реальних людей, чи ви їх щойно вигадали про уявних осіб. Намагайтеся вкласти в них думку-антипод, яка має запам’ятатися дитині. Наприклад, історія науковиці Марії Склодовської-Кюрі закарбується в пам’яті дитини з більшою імовірністю, ніж повчання. Адаптуйте історію до віку дитини, її вподобань — так вона по-справжньому зацікавить і буде актуальною для сина/доньки.

Важливу роль у формуванні життєвих переконань відіграє мистецтво. Зокрема, казки, що їх ми читаємо нашим дітям, передають їм моделі мислення й поведінки. Наприклад, казка про Попелюшку може сформувати думку, що слід постійно чекати спеціальних обставин, чудес і людей замість активно вирішувати проблемні ситуації. Якщо казка улюблена, то Ви читали її дитині багато разів. Це були перші тексти у її житті, тому дитина вбирала їх, мов губка, звичайно, ще не вміючи критично осмислити й фільтрувати почуте. Тому коли здається, що це лише казки, згадайте, що вони чудово запам’ятовуються, а вчинки героїв дитина може несвідомо відтворювати все життя.

Тому до вибору перших книжок варто ставитися особливо відповідально: що я через книжки хочу передати дитині, які життєві установки, переконання, цінності? Такі питання зорієнтують вас у виборі не лише книжок, а й мультфільмів.

Книжки в допомогу:

1.            «Дітям про важливе. Про Діму та інших. Як говорити про складні теми» Наталії Реміш.

2.            «Розмови з дітьми про складні теми» Майкла Паркера.

3.            «У пошуках гендерного виховання».

4.            «Справжня дівчинка. Книга про тебе» Лєни Клімової.

5.            «Це зробила вона».

6.            «Майя та її мами» Лариси Денисенко.

*Матеріали взято із сайту Гендер в деталях https://genderindetail.org.ua/

Ще вчора ваша дитина не думала, що «дівчатка нічого не тямлять у математиці» і не казала «Помилятися — це погано!», а сьогодні «принесла» з садка чи школи такі стереотипи. Іноді вони можуть бути допомагати нам почуватися безпечніше в нових ситуаціях. Стереотипи дозволяють швидше адаптуватися і витрачати менше часу, коли ми стикаємося з чимось новим для нас або маловивченим. Наприклад, коли у нас є набір стереотипних уявлень про якусь країну і її жителів, то їдучи туди вперше, ми менше тривожимося, ніж якби не мали жодної інформації. Проте тут наш мозок грає з нами в невтішну гру: щоб зекономити час і зусилля на пізнання/аналіз ситуації чи людини, ми користуємося готовими стереотипами, які передаються через телебачення, школу, сім’ю. Та хіба світ не заслуговує на те, щоб ми відкривали його по-справжньому, а не крізь призму чужих «ярличків» і узагальнень?

Запитайте: «А чи всі такі?»

Стереотипи узагальнюють і звучать як «усі такі» або «всі так роблять». Наприклад, «Усі жінки погано водять авто», «Усі чоловіки хочуть мати керівні посади», «Усі білявки дурні», а «Усі роми — злодюги» тощо. Вони стосуються певних категорій людей і не пропонують осмислювати ситуації критично, натомість пропонують нашому мозку готову відповідь.

На практиці це відбувається десь так. Приходить дитина і каже: «Мамо, Коля сказав, що всі дівчатка дурні і нічого не тямлять у фізиці».

Провідна діяльність дитини — гра, а інформація краще запам’ятовується у формі історій в активному діалозі, тому найкраще почати розмову з питання дитині: «А як ти думаєш, чи всі дівчата справді дурні? Чи всі дівчатка нічого не тямлять у фізиці?». Цим ви покажете, що:

1) ця тема не дурниця, а емоції дитини вас по-справжньому турбують;

2) думка дитини, навіть маленької, вам важлива і цінна;

3) ви готові розмовляти і пояснювати, а не критикувати;

4) можливо, Коля був неправий, коли так сказав, але я як мама готова це обговорити разом із тобою;

5) дитина може звертатися до вас з різними питаннями, і ви разом спробуєте пошукати відповіді;

6) мама не тиснутиме авторитетом, а намагатиметься пояснити зрозумілими словами і прикладами.

Найпевніше, дитина розгубиться і скаже «Я не знаю…», але може прозвучати і відповідь «так» або «ні». Це й буде відправною точкою для розвінчування стереотипу.

Розповідайте історії, які спростовують стереотип

Діти запам’ятовують історії, бо в них є динаміка і близькі, зрозумілі для дитини герої чи приклади. Неважливо, чи це будуть правдиві історії про реальних людей, чи ви їх щойно вигадали про уявних осіб. Намагайтеся вкласти в них думку-антипод, яка має запам’ятатися дитині. Наприклад, історія науковиці Марії Склодовської-Кюрі закарбується в пам’яті дитини з більшою імовірністю, ніж повчання. Адаптуйте історію до віку дитини, її вподобань — так вона по-справжньому зацікавить і буде актуальною для сина/доньки.

Важливу роль у формуванні життєвих переконань відіграє мистецтво. Зокрема, казки, що їх ми читаємо нашим дітям, передають їм моделі мислення й поведінки. Наприклад, казка про Попелюшку може сформувати думку, що слід постійно чекати спеціальних обставин, чудес і людей замість активно вирішувати проблемні ситуації. Якщо казка улюблена, то Ви читали її дитині багато разів. Це були перші тексти у її житті, тому дитина вбирала їх, мов губка, звичайно, ще не вміючи критично осмислити й фільтрувати почуте. Тому коли здається, що це лише казки, згадайте, що вони чудово запам’ятовуються, а вчинки героїв дитина може несвідомо відтворювати все життя.

Тому до вибору перших книжок варто ставитися особливо відповідально: що я через книжки хочу передати дитині, які життєві установки, переконання, цінності? Такі питання зорієнтують вас у виборі не лише книжок, а й мультфільмів.

Книжки в допомогу:

1.            «Дітям про важливе. Про Діму та інших. Як говорити про складні теми» Наталії Реміш.

2.            «Розмови з дітьми про складні теми» Майкла Паркера.

3.            «У пошуках гендерного виховання».

4.            «Справжня дівчинка. Книга про тебе» Лєни Клімової.

5.            «Це зробила вона».

6.            «Майя та її мами» Лариси Денисенко.

*Матеріали взято із сайту Гендер в деталях https://genderindetail.org.ua/

Ще вчора ваша дитина не думала, що «дівчатка нічого не тямлять у математиці» і не казала «Помилятися — це погано!», а сьогодні «принесла» з садка чи школи такі стереотипи. Іноді вони можуть бути допомагати нам почуватися безпечніше в нових ситуаціях. Стереотипи дозволяють швидше адаптуватися і витрачати менше часу, коли ми стикаємося з чимось новим для нас або маловивченим. Наприклад, коли у нас є набір стереотипних уявлень про якусь країну і її жителів, то їдучи туди вперше, ми менше тривожимося, ніж якби не мали жодної інформації. Проте тут наш мозок грає з нами в невтішну гру: щоб зекономити час і зусилля на пізнання/аналіз ситуації чи людини, ми користуємося готовими стереотипами, які передаються через телебачення, школу, сім’ю. Та хіба світ не заслуговує на те, щоб ми відкривали його по-справжньому, а не крізь призму чужих «ярличків» і узагальнень?

Запитайте: «А чи всі такі?»

Стереотипи узагальнюють і звучать як «усі такі» або «всі так роблять». Наприклад, «Усі жінки погано водять авто», «Усі чоловіки хочуть мати керівні посади», «Усі білявки дурні», а «Усі роми — злодюги» тощо. Вони стосуються певних категорій людей і не пропонують осмислювати ситуації критично, натомість пропонують нашому мозку готову відповідь.

На практиці це відбувається десь так. Приходить дитина і каже: «Мамо, Коля сказав, що всі дівчатка дурні і нічого не тямлять у фізиці».

Провідна діяльність дитини — гра, а інформація краще запам’ятовується у формі історій в активному діалозі, тому найкраще почати розмову з питання дитині: «А як ти думаєш, чи всі дівчата справді дурні? Чи всі дівчатка нічого не тямлять у фізиці?». Цим ви покажете, що:

1) ця тема не дурниця, а емоції дитини вас по-справжньому турбують;

2) думка дитини, навіть маленької, вам важлива і цінна;

3) ви готові розмовляти і пояснювати, а не критикувати;

4) можливо, Коля був неправий, коли так сказав, але я як мама готова це обговорити разом із тобою;

5) дитина може звертатися до вас з різними питаннями, і ви разом спробуєте пошукати відповіді;

6) мама не тиснутиме авторитетом, а намагатиметься пояснити зрозумілими словами і прикладами.

Найпевніше, дитина розгубиться і скаже «Я не знаю…», але може прозвучати і відповідь «так» або «ні». Це й буде відправною точкою для розвінчування стереотипу.

Розповідайте історії, які спростовують стереотип

Діти запам’ятовують історії, бо в них є динаміка і близькі, зрозумілі для дитини герої чи приклади. Неважливо, чи це будуть правдиві історії про реальних людей, чи ви їх щойно вигадали про уявних осіб. Намагайтеся вкласти в них думку-антипод, яка має запам’ятатися дитині. Наприклад, історія науковиці Марії Склодовської-Кюрі закарбується в пам’яті дитини з більшою імовірністю, ніж повчання. Адаптуйте історію до віку дитини, її вподобань — так вона по-справжньому зацікавить і буде актуальною для сина/доньки.

Важливу роль у формуванні життєвих переконань відіграє мистецтво. Зокрема, казки, що їх ми читаємо нашим дітям, передають їм моделі мислення й поведінки. Наприклад, казка про Попелюшку може сформувати думку, що слід постійно чекати спеціальних обставин, чудес і людей замість активно вирішувати проблемні ситуації. Якщо казка улюблена, то Ви читали її дитині багато разів. Це були перші тексти у її житті, тому дитина вбирала їх, мов губка, звичайно, ще не вміючи критично осмислити й фільтрувати почуте. Тому коли здається, що це лише казки, згадайте, що вони чудово запам’ятовуються, а вчинки героїв дитина може несвідомо відтворювати все життя.

Тому до вибору перших книжок варто ставитися особливо відповідально: що я через книжки хочу передати дитині, які життєві установки, переконання, цінності? Такі питання зорієнтують вас у виборі не лише книжок, а й мультфільмів.

Книжки в допомогу:

1.            «Дітям про важливе. Про Діму та інших. Як говорити про складні теми» Наталії Реміш.

2.            «Розмови з дітьми про складні теми» Майкла Паркера.

3.            «У пошуках гендерного виховання».

4.            «Справжня дівчинка. Книга про тебе» Лєни Клімової.

5.            «Це зробила вона».

6.            «Майя та її мами» Лариси Денисенко.

*Матеріали взято із сайту Гендер в деталях https://genderindetail.org.ua/

Згідно з чинним законодавством процес оцифрування територіальними органами Пенсійного фонду України трудових книжок триває з 10 червня 2021 року (п’ять років поспіль із дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі” від 05.02.2021 №1217-ІХ) та завершується 10 червня 2026 року.

Стан оцифрування трудових у цифрах

Від початку впровадження обліку трудової діяльності в електронній формі 7,1 тис. страхувальників, або 52 % від їх середньооблікової чисельності за даними останньої звітності, провели відповідну роботу з різним ступенем активності щодо подання скан-копій трудових книжок.

Станом на 25.03.2025 року персональні електронні облікові картки 97 тис. найманих працівників (54 % від їхньої середньооблікової чисельності), доповнено оцифрованими відомостями про їхню трудову діяльність (середній показник в Україні ‒ 50,2 %).

Законодавча ініціатива щодо подовження строку оцифрування трудових книжок

27.11.2025 року в Апараті Верховної Ради зареєстровано законопроєкт № 14257 “Про внесення змін до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі” (далі – Законопроєкт) щодо подовження строку оцифрування трудових книжок.

Обґрунтування необхідності прийняття

Необхідність прийняття Законопроєкту, згідно із пояснювальною запискою до нього, обґрунтована значною кількістю неоцифрованих трудових книжок та наявністю суттєвих ускладнень у реалізації процесу їх передачі до Пенсійного фонду України для оцифрування в умовах збройної агресії російської федерації проти України (релокація, призупинення діяльності підприємств, втрата архівів, знищення матеріальних носіїв інформації тощо).

Що пропонується?

Згідно із порівняльною таблицею до Законопроекту включення Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність працівників здійснюється протягом строку дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.12.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.12.2022 № 2102-IX, та три роки після його припинення чи скасування, на підставі відомостей, поданих страхувальником або застрахованою особою у порядку та строки, встановлені Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Поряд з цим інформуємо, що відсутність оцифрованої копії трудової книжки після 10 червня 2026 року не призведе до втрати стажу, оскільки відомості про страховий стаж застрахованих осіб після 2004 року наявні в системі персоніфікованого обліку за даними звітності страхувальників. Водночас у разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж за періоди до її впровадження існує можливість подання паперових документів у будь-який час безпосередньо до територіального органу Пенсійного фонду України або через особистий кабінет застрахованої особи на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України для їх оцифрування.

Для непрацюючих пенсіонерів необхідності в оцифруванні трудових книжок немає, оскільки відомості про їхню трудову діяльність уже перебувають у розпорядженні Пенсійного фонду України і зберігаються у складі їхніх пенсійних справ. Для працюючих пенсіонерів, які мають електронну трудову книжку, дооцифрування останніх періодів трудової діяльності буде проведено при черговому зверненні за перерахунком пенсійної виплати.

Отримати додаткову консультацію щодо створення сканованих копій документів, що містять відомості про страховий стаж, та їх подання через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України можна за телефоном 068 534 68 24.

Володимир Іщенко,

начальник управління інформаційних систем та електронних реєстрів Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області